Якось читаючи книгу Джерома Клапка Джерома "Троє в одній човні, не рахуючи собаки", я вловив одну думку, що дуже мені сподобалась – (цитата)" …у його словах полягає справжня мудрість, прикладена не тільки до справжнього випадку, але і до усієї нашої прогулянки по річці життя взагалі. Багато хто, ризикуючи затопити свій корабель, навантажує його всякими речами, які здаються їм необхідними для задоволення і комфорту в дорозі а насправді є даремним мотлохом.

Як вони захаращують своє утле суденце по самі щогли дорогими сукнями і величезними будинками, даремними слугами і безліччю світських друзів які ні в що їх не ставлять і яких самі вони не цінують, дорогими веселощами, які нікого не веселять, умовностями і модами, удаваністю і марнославством і - найогрядніший і безглуздіший мотлох - страхом, як би сусід чого не подумав; розкішшю, що призводить до пересичення, задоволеннями, які через день набридають, безглуздою пишнотою яка, як залізний вінець злочинців, заливає кров'ю наболілий лоб і доводить до непритомності того, хто його носить!

Мотлох, усе мотлох! Викиньте його за борт! Це через нього так важко керувати човном. Це він робить судно таким громіздким і нестійким. Ви не знаєте ні хвилини відпочинку від тривог і занепокоєння, не маєте ні хвилини дозвілля, щоб віддатися мрійливому неробству, у вас немає часу помилуватися грою тіней, що ковзають по поверхні річки, сонячними відблисками на воді, високими деревами на березі що дивляться на власне своє віддзеркалення, золотом і зеленню лісів, ліліями білими і жовтими, темним очеретом, що колихається, осокою і синіми волошками.

Викиньте весь цей мотлох за борт! Нехай ваша життєвий човен буде легким і несе лише те, що необхідно: затишний будинок, прості задоволення, двох-трох друзів, гідних називатися друзями, того, хто вас любить і кого ви любите, кішку, собаку, декілька трубок, скільки треба їжі і одягу і трішки більше, ніж треба, напоїв, бо спрага - небезпечна річ.

Ви побачите що тоді човен піде вільно і не так легко перекинеться, а якщо і перекинеться - неважливо: простий, хороший товар не боїться води. У вас буде час не лише попрацювати, але і подумати, буде час, щоб милуватися сонцем життя і слухати еолову музику, яку божественний вітерець награє на струнах нашого серця, буде час…". (кінець цитати).

Так, справді... Придивімся до нашого теперішнього життя що повністю відображає той перевантажений човен. Матеріальне тепер стоїть на першому місці. Їдем на заробітки, витрачаємо своє життя щоб побудувати великі хати. Робимо в них вічні перестройки та євроремонти що б вже при старечому слабоумстві в них не жити, а доживати - коли життя нема. Купляємо дорогі авто, хоча їздити нам на них особливо і нікуди, але в сусіда ж є!!! Їздимо, але не ми на них, а вони на нас, забираючи з сімейного бюджету значні кошти. Купляємо дорогу медіа-техніку, бо вона ще краще передає барви та звуки природи, замість того щоб ввечері взяти дітей за руку, і піти подивитися захід сонця, чи послухати соловейка. Звуків, яких не передасть ніяка надсучасна Hі-Fі техніка, що тільки наближається до точного відтворення звуку та зображення, та ніколи не зможе передати їх повністю.

...Я думаю, як було б добре якби ввечері не працювало телебачення. Може б вийшли пройтися на свіжому повітрі молоді сім'ї з дітьми, старші ж люди могли б зійти з поверхів і поспілкуватися у дворі. Може тоді б, ми знали б, хоча б, імена наших сусідів. Побачили б, що когось нема з нами - може захворів - та й зайшли б його провідати.

В нас може не бути води, чи газу, за які ми платимо, але безплатне телебачення буде працювати - бо ж "лихому" треба нам показати як треба жити, щоб втратити справжнє життя...

P.S. Ви скажете - яка проблема? Там в телевізорі є внизу така кнопочка - нажав і йди собі, гуляй.

Ну-ну...

І часто ви ту кнопочку нажимаєте? Ага. Отож-бо й воно. Навіть заснете, а кнопочка все одно буде не вимкнута. :(