Якось читаючи книгу Джерома Клапка Джерома "Троє в одній човні, не рахуючи собаки", я вловив одну думку, що дуже мені сподобалась – (цитата)" …у його словах полягає справжня мудрість, прикладена не тільки до справжнього випадку, але і до усієї нашої прогулянки по річці життя взагалі. Багато хто, ризикуючи затопити свій корабель, навантажує його всякими речами, які здаються їм необхідними для задоволення і комфорту в дорозі а насправді є даремним мотлохом.

Як вони захаращують своє утле суденце по самі щогли дорогими сукнями і величезними будинками, даремними слугами і безліччю світських друзів які ні в що їх не ставлять і яких самі вони не цінують, дорогими веселощами, які нікого не веселять, умовностями і модами, удаваністю і марнославством і - найогрядніший і безглуздіший мотлох - страхом, як би сусід чого не подумав; розкішшю, що призводить до пересичення, задоволеннями, які через день набридають, безглуздою пишнотою яка, як залізний вінець злочинців, заливає кров'ю наболілий лоб і доводить до непритомності того, хто його носить!

Мотлох, усе мотлох! Викиньте його за борт! Це через нього так важко керувати човном. Це він робить судно таким громіздким і нестійким. Ви не знаєте ні хвилини відпочинку від тривог і занепокоєння, не маєте ні хвилини дозвілля, щоб віддатися мрійливому неробству, у вас немає часу помилуватися грою тіней, що ковзають по поверхні річки, сонячними відблисками на воді, високими деревами на березі що дивляться на власне своє віддзеркалення, золотом і зеленню лісів, ліліями білими і жовтими, темним очеретом, що колихається, осокою і синіми волошками.

Викиньте весь цей мотлох за борт! Нехай ваша життєвий човен буде легким і несе лише те, що необхідно: затишний будинок, прості задоволення, двох-трох друзів, гідних називатися друзями, того, хто вас любить і кого ви любите, кішку, собаку, декілька трубок, скільки треба їжі і одягу і трішки більше, ніж треба, напоїв, бо спрага - небезпечна річ.

... Читати далі »

Маючи часто справу зі складною технікою, мені здалося що в більшості випадків, українці, (не знаю як з цим справи у інших народів) придбавши яку-небудь техніку, починають читати до неї інструкцію тоді, коли вже щось в ній починає "іскрити, диміти і пахнути". Ні, щоб спочатку прочитати як користуватись даним апаратом чи механізмом, щоб запобігти його несправності, або руйнуванню, ми, покладаючись на те, що в наших друзів чи знайомих є щось подібне, а ми ж "у курсі дєла", зразу ж починаємо використовувати пристрій на ділі. І, якщо він не сильно "дуракоустойчивий" :) ми його точно зіпсуємо.

В інших випадках, замість того щоб сісти з інструкцією та апаратом, та вивчити як ним користуватись, ми не бажаючи витрачати час, звертаємось до "спеців" або знайомих що вже користуються чимось подібним, щоб вони нам швиденько розказали, що тут можна нажимати, а що ні, і що робити коли засвітиться ця лампочка. Не думачи про те, що вони теж люди, і можуть помилятися, забутися, і взагалі може їхній апарат тільки зовні подібний до нашого, а насправді це зовсім інша модель з іншими функціями та іншим управлінням.

До чого я веду?

Якщо, по своїй необачності чи недалекоглядності, пристрій що ми зіпсували (причинивши шкоду, в ліпшому випадку, тільки своєму помешканню, бюджету своєї сім'ї, а в гіршому - і своєму здоров'ю) ще можна відремонтувати, чи купити інший, то з життям, що нам дано Творцем, так зробити не легко, а в деяких випадках і неможливо. А читати інструкцію (Біблію) до даного нам життя, не хочеться. І ми знову покладаємося на "спеців" (священників), досвід інших людей, замість того щоб самим прочитати Інструкцію до нашого життя. І не зробити тих помилок, які завдали б нам великої шкоди, а то й зовсім зіпсували наше життя. 

Тож йдімо по життю, міцно тримаючи в руках Інструкцію до нього!

P.S. А коли нам щось в Інструкції не зрозуміло, то тоді варто звернутись до спеців щоб нам пояснили той, чи інший пункт. :)

  В Біблії є написано що народ який благословляє (робить добро) для євреїв, і сам буде жити добре. Чому? Тому що це вибраний Богом народ. Чому? :) Я не вірю в такого Бога, в якого можна спитати - чому? То вже не Бог. Попробуйте в президента спитати, чому ти зробив так, а не інакше? Не думаю що ви зможете його запитати. А якщо і зможете, то навряд чи він вам особисто відповість. А це Бог-Творець! А не якийсь президент. :)

  А як тішились ми коли в наших магазинах появились товари в яскравих обгортках, напої в пластикових пляшках. Ростем! В нас тепер теж, як на Заході. А раніше (за союзу) були лише паперові, сірі кульки.  Рано тішились! Той паперовий кульок, викинутий на землю, під дією сонця та дощу, зникав через пару тижнів. А пляшки збирати - то був цілий "бізнес". А тепер... Дивитись гидко і страшно. Ці ж пакети і пластикові пляшки розкидані повсюди. Вони залишаться лежати для наших дітей та внуків.

  І нема тут кого винити. Ми самі те сміття викидаєм. Ніхто нам його здалека не привіз. Українська природа - "аби з двору". Пройдіться навколо Шумська. Страх і ужас! Чомусь українець, тільки переїхавши границю, зразу робиться дисциплінованим європейцем і бумажки ніде не кине - бо буде мати проблему, а тут можна робити все що хочеш. Сумно... Невіриться що ми це явище зможем подолати.

  В св'ятому письмі написано, що з часом наша Земля стане змарнована, як зношена одежа, але ще хотілося б щоб наші внуки побачили зелену травичку без пляшок та обгорток.